Skip to content — Похоже, що ні, бо то щира душа,— відмовив Зінько.— А ти, Васюто, як думаєш? …
І вона клопоталась, бігала, пособляла, завсігди така щира й привітна, мовби коло своєї дитини. …
Ой, щира ж та гарна робітниця з його маленької Гаїнки!.. Тепер же, на старість, самота стала йому страховищем, він хотів би женитись, хоча б і на це… щоб його в його послідніх днях доглядала щира душа. …
Це її щира приятельська рада, що веде, справді, не до самого великого панства, але й не до злиднів. …
— Жодне акторство, мамо, а щира правда. 