Результати пошуку слова: Щиро

Пантелеймон Куліш – Маруся Богуславка

Posted on by / 0 Comment

Був Державець русин з огняною щирою душею: Не поладив він з тією злою, в’їдливою тлею. … Я люблю вас, християне: Мов траву росою, Ви нам скроплюєте рани Щирою любов’ю. … Щирого й єхиду знаю, Друга й супостата І на всяку кривду маю І суддю, і ката. … Полюби мене за душу, Що жадає правди: В тебе я шукати мушу Щирої поради.

СТЕЛЬМАХ Михайло – Гуси-лебеді летять

Posted on by / 0 Comment

– щиросерде дивується дядько Микола, наче й не знає, що Володимирова льоха притовкла тiльки одне порося. … Мова моя була, напевне, такою щиросердою, що Юхрим трохи заспокоївся, – … – щиросерде обурився дядько Трохим.  … – знову щирою радiстю береться дiвоче обличчя. 

ВЕЛЛС Герберт Джордж – Машина часу

Posted on by / 0 Comment

Але ви не побачите блідого, правдивого обличчя оповідача в ясному кружалі світла від настільної лампи, не почуєте щирої інтонації його голосу. … Вони, неначе діти, з вигуками щирого подиву оточували та розглядали мене, але, немов ті ж таки діти, одразу і втікали, захоплені якоюсь новою забавкою.

Юрiй Яновський – Чотири шаблi

Posted on by / 0 Comment

голос кобзаря нерiшучий, кволий, непевний – козак щиро не знав, – … – Єсiков чекав на Шахаєву подяку й говорив запобiгливо щиро. … Шахай похвалив прекрасного коня, що вартий бiльш за iншого чоловiка, а Остюк, вiддаючи дань красi й бiговi четвероногого друга, хотiв щиро вилаятися з цього, але вчасно прикусив язика.

РОМАНЧУК Олег – Право на істину

Posted on by / 0 Comment

Зарозумілий і пихатий Кирило не міг пробачити Гіпатії її розуму, щирості до простолюду, а чи не найбільше його дратувала довіра і повага до неї магістрату, який церква хотіла прибрати до рук. … розсміялася Гіпатія щиро, майже весело.  … Ти щиро зичиш мені добра, щастя і… спокою.

МИРНИЙ Панас – Голодна воля

Posted on by / 0 Comment

А піп ще радніший: так щиро служе своєму панові і перед кріпаками, і перед богом. … Иосипенко щиро і прикро припадав до землі, здіймав очі угору, молився, потім встав, підійшов до трупу, подивився у лице і, припавши до руки, затіпав головою.

ЧЕМЕРИС Валентин Лукич – Білий король детективу

Posted on by / 0 Comment

Дехто, стомлений суєтою Міста, наймаючи тут собі житло, щиро сподівався заховатися за мальовничими зовні мурами від усіх спокус і пороків зурбанізованої до краю цивілізації. … Господар кабінету щиро здивувався. … щиро здивувався симпатичний молодик.