Ольга Кобилянська – Через кладку
сказала вона і, приступивши до мене, притиснула мене так щиро до себе, що я, не промовивши ні слова, притиснув її руку так само до своїх уст. … обізвавсь хлопчина, поглянувши на неї щиро, — … відповів щиро, схиливши по свойому звичаєві головку в один бік. … впевняв щиро. … Скільки щирої скромної ввічливості!