Результати пошуку слова: Щойно
Крістоф Рансмайр – Останній світ
Назонів слуга стояв тепер, схилившись над вогнищем; лампа, яку він щойно засвітив кількома спритними рухами, мляво хитнулася й відійшла на місце. … проказав Піфагор і тицьнув у бік Котти кочережкою, якою щойно підсунув назад у піддувало порожнього ящика на попіл. … А чистеньке “ось” уже проступило на менгірі, ніби щойно викарбуване.
Осип Назарук – Роксоляна
Щойно тепер пригадала собі, як опісля, коли вже Стефан старався о її руку, мати противилася тому. … Бо, може, прийдеться і їй дальше йти пішки… Щойно тепер запримітила, що має тільки оден слюбний черевичок на собі, і той подертий. … Задрімала щойно по півночі, як Косарі вже високо піднялися на небі.
ВДОВИЧЕНКО Галина – Тамдевін
Щойно хлопець робив крок, пiдсвiчуючи собi екраном мобiлки, звiр зникав зi стежки, щоб через кiлька секунд знову опинитися попереду. … Ми щойно вiдкрили виставку, результат тривалої пiдготовки моєї творчої бригади. … Щойно було – i вже немає. … Панi Оля накривала на стiл – притрушувала щойно зваренi вареники смаженою цибулею.
ФУКУНАГА Такехіко – Острів Смерті
Щойно минуло пів на шосту. … А тим часом у пам’яті зринуло щойно пережите: шалене биття серця, зловісний краєвид і легкий шум вітру. … Не виймаючи рук з кишень пальта, Мотоко сіла на дзабутон перед низеньким столиком, за яким щойно працював господар. … Здається, він щойно прийшов,- промовила незнайомка і присіла біля хібаті.
Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ
Недобре, мстиве почуття душило його, палив біль щойно завданої образи. … Йому здалося, що комісія зустріла його так, ніби тут щойно була мова про нього. … Світле, з тонкими рисами Славикове обличчя, прямий рівний ніс з чутливо-трепетними ніздрями, і по-дитячому припухлі, щойно ціловані губи, і туманна синява очей — все це її, її!
БЕЛЕНТАЙН Роберт – Кораловий острів
До того ж я щойно бачив: їх дзьобали якісь пташки, а що не шкодить птахам, те не зашкодить і нам. … Щойно ми задовольнили свою цікавість і збиралися вже вертатися додому, як знову виявили сліди людини. … Щойно ми випірнули на поверхню, мокрі, наче ті щури, й схопилися за колоду, як одразу гучно зареготали.