Результати пошуку слова: Щосил

Полонена щосили заборсалася, намагаючись звільнитися від цупких пальців, що впилися їй у плечі. Поки він тер очі, хлипаючи від нетерплячки, Трохим, низько пригнувшись до кінської шиї і щосили луплячи босими п’ятами по боках маштака, вже винісся за пасовище. — закричав перший донець і щосили зацідив кулаком у голову запорожця.

Завернув до табору, біжучи щосили. А ви тоді хапайте з-під воза другим мотузом за ноги й тягніть під віз щосили, поки не впаде. Самі татари боялись погоні і тому втікали щосили до свого табору, щоб чимскоріш забрати своїх коней та й утекти. Тарас гнався щосили; коли приїхав близько, побачив таке, що і йому страшно стало.

Побачивши, що він міцно тримається за весло, я щосили заходився штовхати тебе до берега. Паличку він припнув тятивою, один кінець приставив до грудей, підмостивши дерев’яну тріску, другий діткнув до шматка сухого дерева, а по тому заходився щосили пиляти луком, наче коваль, що просвердлює дірку в залізі.

Вона затягувала в себе Сулеймана, погрожувала проковтнути, змагатися з імперією було безглуздо, тому Ібрагім мав тепер дбати лише про одне: не відстати від Сулеймана, бути з ним спільно в добрі й злі, ясна річ, для виду поступаючись першим місцем, хоч насправді щосили утримуючись на становищі, яке займав у Манісі.

І всі четверо щосили стали кликати свого товариша, але на їхній крик знову ніхто не відгукнувся. За хвилину затріскотіли сухі дрова, і в темряві весело затанцювало полум’я, яке щосили роздмухував моряк. Піднявши цурки, Герберт і собі взявся щосили терти їх одну об одну. Пенкроф не помилився і, щосили гукнувши «слава!»,

Його друг був надто глибоко засунутий, і Автоматей ніяк не міг його витягти, хоч і тряс головою щосили, мов скажений. Бух весь цей час пищав щосили: – – нестямно горлав він і, підхопившись, почав метатися по березі, кидати у воду каміння, розмахувати щосили руками, а головне, кричати на все горло, поки не охрип.

щомо́ці – прислiвник (щосили) незмінювана словникова одиниця

Я плив щосили, але наближався до ялика ледве помітно. Наступної миті він зник у воді просто під моїми йогами, а мені довелося вистрибнути і щосили попрацювати руками й ногами, щоб не затягло у вир. Я витягувався щосили, але дотягтися до краєчка не міг. Я гукав і кричав щосили, все ще сподіваючись, що матроси почують мене, –