СТАСЬ Анатолій Олексійович – Зелена пастка
Всі обминали їх десятою дорогою, а Меро хоч би що – підбіжить, поплескає долонями по м’якій корі, і як тільки із стовбура, з усіх щілин висиплять мурахи, з реготом відскакує назад. … На маківках «печериць» з довгастих щілин витикалися вороновані стволи, націлені в небо. … Підпухлі очі перетворилися на вузькі щілини.