Skip to content На екранчику виник спалений будинок, юрба, і щось на землі, прикрите простирадлом, а в небі – вертоліт, який коливався, наче химерна квітка. …
Він сміється, розтуляє пальці, показує порожню долоню – і юрба жене його в річку, до його смерті… Але я не збирався показувати їм, що моя долоня порожня. А все те знову пересновувалось юрбами місцевих малих і старих «мародерів», що тягли мішки лузги з млина, ламані меблі, подерті книги з міста, грабуючи установи й підприємства, які панічно евакуювалися. …
Треба йти на той шлях, у юрби, й посуватися з ними, з юрбами, вперед, на північний схід. 