ФУКУНАГА Такехіко – Острів Смерті
Одне було ясно: текла якась рідина і на ній не здіймалися хвилі. … Яка доля чекає мене? … „Я люблю її… Та й вона не байдужа до мене… Вона м’яка, лагідна й чуйна… Тільки-но здогадалася, що з подругою щось коїться, як одразу прибігла з розпитами. … А тим часом Аяко, звівши очі на стіну, промимрила: „Яка страшна річ!