Результати пошуку слова: Ян

Юрій Андрухович – Перверзія

Posted on by / 0 Comment

Її звати Ада Цитрина, а його Янус Марія Різенбокк. … Кам'яні стіни по обидва боки від шосе, нарешті гори, ми в'їхали в гори, всюди виявилося до холери снігу, аж доктор Різенбокк — це я про тебе, про тебе — мусив начепити захисні окуляри. … Пане Парф'янський, чи готові вже назвати тему вашого відчиту?

Давня історія України в контексті світової цивілізації

Posted on by / 0 Comment

Вихід Русі (як Україну здебільшого називали до ХVIII ст.) на історичну арену датують початком середньовічної історії, коли східні слов’яни прийняли християнство. … Проте історична пам’ять слов’ян сягає часів існування мамонтів, які зникли в Європі близько 11 тисячоліть тому.

Улас Самчук – Марія

Posted on by / 0 Comment

Пити й п’яніти хочеться. … Полум’яні язики відривалися від гілок, поволі спадали до землі й кричали під ногами. … Відчинилися двері, й до хати купою ринули засипані кам’яним порохом, у замерзлих постолах та чоботях люди. … Янчала, гнулася лозою, умлівала. … Виймає з кишені пакуночок, а в нім цукорки дорогі, чоколядові в олов’яних папірцях.

КОСТЕНКО Ліна – МАРУСЯ ЧУРАЙ

Posted on by / 0 Comment

Горіли солом’яні стріхи над Ворсклою. … Плавились бані дерев’яних церков. … Бо на обличчя з янголами схожа, але в душі – то чистий сатана. … І вже аж гетьману Дем’яну Многогрішному уже аж на полковника Жученка устиг іще й «крамулку» довести). … Та вуха ж в’януть на таку олжу! … Оце ж за те мені й заплата – із кам’яних мурів кам’яная хата.

МАЙН Томас Рид – Вершник без голови

Posted on by / 0 Comment

черевики з м’якої, добре вичиненої шкіри; на голові – крислатий солом’яний капелюх, що затіняє обличчя. … Двері – легка дерев’яна рама, обтягнута кінською шкурою, – … Саморобне складане ліжко з дерев’яних козел, обтягнутих кінською шкурою, дві табуретки, зроблені за тим самим зразком, та ще грубий стіл, збитий з юкових обаполків, –

Галина Тарасюк – МИТАР ПЕЧЕР ГОСПОДНІХ

Posted on by / 0 Comment

І тоді, не стерпівши того байдужо-тупого погляду, радше, збагнувши всю марність потуг, Волинець у відчаї перехилився через янтарний лід столу, висмикнув міністра, наче ріпку, за вутлі барки із крісла і закричав у гутаперчеве обличчя, що мінливо ряботіло барвами, мов писок хамелеона: —

ШЕВЧУК Валерій – Птахи з невидимого острова

Posted on by / 0 Comment

У глухім кутку кімнати стояла груба, обкладена зеленими полив’яними кахлями, попід стінами тулилися дерев’яні дзиглі, а упродовж стін на мисниках яснів посуд. … Він бачив білі хати під солом’яними стріхами, журавлі криниць і чув дівочий спів. … Сидів, зігнутий і скам’янілий, прирослий до дощок, як гриб, що виростає тільки вночі.

Володимир Винниченко – Сонячна машина

Posted on by / 0 Comment

Поважно й серйозно, нахиливши бичачу, цегляного кольору шию, він коротким, поштивим жестом куцої товстої руки поводить на дерев’яний жовтий фотель. … За муром саду глухо й без перерви гуркотить кам’яно-залізний, багатомільйоновий Берлін, наче клекоче велетенський казан під вогнем самої землі.

Володимир Сосюра – Третя рота

Posted on by / 0 Comment

В юності своїй вона працювала на патронному заводі в її ріднім місті Луганську (сама вона з Кам’яного Броду). … Після одного з вечорів татко проводжав її глухими кам’янобрудними вулицями, де сади, ламання ребер і взагалі всякі хуліганські витівки із свинчатками й ножами. … Я катався з сином інженера в дерев’яному ящику ца коліщатках.