Результати пошуку слова: Ясно-голубий

Потім вийнято… Ясно! … * В салоні-вагоні було ясно і затишно. … Потім – сизо-голубий… Голубий… І все вище й вище. … Вона не вірить, це ясно. … На серці йому було знову ясно і легко. … Ясно… А серце здуріло, чого й що?

 Тепер все ясно, любий Крок. … –  Ясно, товаришу лейтенант, – … Слабий голубий відблиск лягав на їхні обличчя і металеві скафандри. … –  Все ясно, Федоре Михайловичу. …  Я виразно… Ясно бачив… Павлик висів… на боці кашалота.

– Ясно. … – Ти, бува, не голубий? … Ясно? … – Ясно! … – Пароль: «А що у вас із нових надходжень?» Ясно? … – Ясно! … – Ясно. … Усе просто і ясно. … Ясно. … Все ж і так ясно! … Вже все ясно.

Ясно, є! … Ясно? … Прочитай, чи все ясно. … Ясно? … Ясно? … Рівно о дев'ятій голубий «шевроле» порушив тишу. …  Для повної ясності хочу підкреслити, що було б дуже, дуже добре для нас, якби ці люди прибули з вашою допомогою.

 Гаразд, із ним ясно. … І вони повернулися до східців, звідки вдарив по роботу голубий промінь, але там нікого не було. … Голубий промінь то зникав, то знову нишпорив навколо годинника. …  Ясно… – … Ясно? … Ясно? … Відповідати лише тоді, як я запитаю: “Ясно”. … Ясно? … –  Так, ясно. … Ясно? … Ясно? … –  Ясно!  … Ясно? … У в’язниці все ясно, там годує казна.

Навколо Землі – простір, у ньому є рух, у ньому може бути життя; це стало ясно всім. … У ясному небі неозброєним оком можна було бачити маленькі чорні кульки. … Тоді голубий промінчик розпливається і перетворюється на прозору хмаринку. … Над зубчастими вершинами зійшов блідо-голубий і прозорий при денному світлі Місяць.

Вигляд її ясно промовляв, що невдача з кролями – дурниця. … Зате у Іполита Матвійовича під відомим читачеві місяцесяйним жилетом був іще один – гарусний, яскраво-голубий. … Тут я ясно побачив, що це сам Вороб’янінов, тільки без усів. … Ясно засинів вечір, а мітинг продовжувався. … Тоді разрахуємось і за голубий жилет.

По-перше, ясно – бояться скупчення великої кількості чоловіків, навіть знесилених голодом і беззбройних, у горах, недалеко від лінії фронту. … Подивився я вгору – довгий наш біло-голубий, червонозоряний прапор широко розгорнувся на вітрі, посилає виклик ворогам.

У нас, ясно, не глобус Воланда, а всього лише маленький голубий глобус, який я колись подарував малому, але я нахиляюсь над ним, знаходжу цяточку Іраку і бачу, як вона росте, вібрує, перетворюється на рельєфну карту, і по ній повзе манюсінький танк.

–  То я попрошу, з’їздіть у Керч, до підніжжя гори Мітрідат, там усе стане ясно, – … Але не ясно, для чого вам прудка вдова. … Ясно. … Айстра подарувала йому ще один вдячний погляд, який вилетів, немов голубий промінь, з-під її вій і пронизав його серце наскрізь. … Кожний чітко і ясно знав свою функцію.