Анджей Сапковський – Останнє бажання
Вона випросталася, тікаючи від його пальців, промениста, осяяна, затьмарена своїм блиском у млистій ясності світанку. … Ясно? … Ривієць кивнув головою на знак того, що ясно. … Відповідай, неофіційно, коротко і ясно: буде чи не буде? … Було надто ясно. … Надворі було ще настільки ясно, щоб приходень міг побачити обличчя відьми́на.