Урубати Posted on by / 0 Comment уруба́ти1 – дієслово доконаного виду (заготовити якусь кількість) Інфінітив уруба́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа уруба́ймо 2 особа уруба́й уруба́йте МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа уруба́ю уруба́ємо, уруба́єм 2 особа уруба́єш уруба́єте 3 особа уруба́є уруба́ють МИНУЛИЙ ЧАС чол.р.
Зцілений Posted on by / 0 Comment зці́лений – дієприкметник (якого зцілили) відмінок однина множина чол.
Зважений Posted on by / 0 Comment зва́жений1 – дієприкметник (якого зважили) відмінок однина множина чол.
Допущений Posted on by / 0 Comment допу́щений – дієприкметник (якого допустили) відмінок однина множина чол.
Відправний Posted on by / 0 Comment відпра́вни́й1 – прикметник (з якого щось відправляють) відмінок однина множина чол.
Прощенний Posted on by / 0 Comment проще́нний – прикметник (якого можна простити) відмінок однина множина чол.
Примиренний Posted on by / 0 Comment примире́нний – прикметник (якого можна примирити) відмінок однина множина чол.
Переконаний Posted on by / 0 Comment переко́наний1 – дієприкметник (той, якого переконали) відмінок однина множина чол.
Розбірний Posted on by / 0 Comment розбірни́й – прикметник (якого можна розібрати і скласти) відмінок однина множина чол.
