Результати пошуку слова: Я
Юрій АНДРУХОВИЧ – Таємниця
Я тремчу, щоб тільки не закривалися двері, бо відкриті двері то незбагненна радість. … ПЕРЕДМОВА, ОДНА З МОЖЛИВИХ Чи не всю осінь 2005 року я, з нетривалими перервами, провів у Берліні. … Переконатися в цьому я міг за якимись, наведеними ним же в тому листі посиланнями, на які в мене, зрештою, все одно ніколи не вистачало часу.
Ольга Кобилянська – Земля
ЗЕМЛЯ Своєму батькові Юліанові Я. … Його рівні поля пригадували б степ, якби не те, що місцями вони западають, мов знеохочені своїм положенням, творячи плиткі невеликі кітли, і якби не той великий ліс, що тягнеться по західній стороні села і творить зелений мур поперек широкої площини, щоб обмежити її розмах.
МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник
А в долинах, у глибоких байраках пурхали по груди в пухкі замети, як у свіже пінисте молоко. … Воно, як велетенський вітряк, тряслося в нестримному гніві й з високості трусило, кидало, жбурляло з-під свого невидимого жорна цілі потоки крижаного борошна, яке зразу ж підхоплював скажений вітрюган і котив понад принишклою землею.
ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Дві Вежі – Володар Перснів-2
«Я вірно збагнув, – … Якийсь заколот зчинився на західному березі Ріки. … Що б я нині не робив – усе не вдається… Ось і Сема ніде не видно… Дикий лемент орків перейшов у пронизливе верещання. … Лицар Гондору напівлежав піц розложистим деревом, неначе відпочивав; у його широкі груди вп’ялися чорні стріли.
Записки українського самашедшого – Костенко Ліна
Записки українського самашедшого (Костенко Ліна) Записки українського самашедшого Костенко Ліна Я завжди був нормальною людиною. … Раціо в мені явно переважало, поки не зустрів свою майбутню дружину. … Зрештою, дружина в мене розумна й красива, упадальників біля неї не бракувало, і якби зі мною щось не так, то вона вибрала б не мене.