Результати пошуку слова: аби як

аби́який – займенник-прикметник відмінок однина множина чол.

Сі баби ніяк не збагнуть, що сьогодні можна з чоловіком рубатись на всі заставки, а завтра гуляти вкупі по-братерськи. От і заславсь молодець до дівчини; а в сватах пішли неабиякі люде – бурмистрове та райці магістратськії. ГОРДОВИТА ПАРА (Бабусине оповідання) Снігом віконечко наше забило… Завірюха… Як то нашим тепер серед шляху?

– Годилося б тобі морду набити… за базікання,- відвернувшись до стінки, спокійно промовив Яковенко. Ну, от прийде до тебе отакий хлопець, як ото сьогодні гол забив. Ти ж бачив, як він забив! Враження, що тебе штовхають, було таке незбориме, аж Яковенко озирнувся, аби пересвідчитися, що йому все це не мариться. Як у жаби-кринички.

Через те, хто йшов до баби Мокрини, то той уже їй усю правду повідав — як на сповіді. — Та таки й стояв,— одказав Савка — та дивився, як Панаса забирано. — Як то забирано? Зінько говорить, ніби це через те, що лікарі неприхильні до людей, то й роблять так, аби швидше, а якби схотіли, то могли б дуже добре помагати.

А що його деревина, маючи незвичну будову, стала нам у неабиякій пригоді, то воно заслуговує на опис. А що по тому він так само пишномовно похвалив нашу вечерю, то є всі підстави вважати: того вечора ми полягали на свої листяні ліжка неабияк усім задоволені. Минула година, і ми неабияк стривожились.

Вражає у «Херувимській» неабияка для середини XVIII століття сміливість ладового та гармонічного мислення, а саме: барвисте використання акордів, гра акордами, немов самоцвітним камінням, що надає співові особливої свіжості. А поряд Бабин яр, де, як кажуть, стояв язичницький ідол життя – баба.

Мене неабияк здивувала така його заява, насамперед через те, що рідною мовою водія була хінді і він мав би насамперед подумати про неї, тим більше що це слово повноправно існує в хінді. Це спричинилося до неабиякого замішання серед бенгальських брахманів, бо всі прагнули віддавати своїх дочок за кулінів.

Якісь кривобокі баби, якісь кульгавці, брудні, брате, вошиві, аж жаль брав. Хвиля звуку вдарила у відьми́на, як таран, забиваючи дух, чавлячи ребра, прошиваючи вуха й мозок колючками болю. Прибули з вимогою, щоб ти звідси якнайшвидше забирався. Відьми́н був ніби паралізований, як кам’яний ідол, як забитий у землю стовп.

Він шукатиме будь-якого способу, аби помститись вам. Вже було чути, як араби тупотять сходами, підіймаючись у сусідню кімнату. Араби, які обшукували будинок, кинули шукати і повернулися до кав’ярні. Хоч як сердилися араби на рабів за непослух, вони, однак, розуміли, що єдиний і найліпший вихід із того, що трапилося, –

І здалося, що хоча далеко втік від Волині, але насправді нікуди не подівся, бо осьде він, а онде люди, досі з ними говорив ачи бачився абияк – сторонився. І їх забрала пітьма, як забирає всіх кішок, котрі тільки в темряві й бачать по-справжньому світ. А коли тупоче ногами, то неабияк гнівається.