Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля Posted on by / 0 Comment Каміння тротуарів пече в підошви, асфальт угинається, неначе він з ґуми; листя акацій скрутилось у сухі, спіральні трубочки і кришиться під ногами, як шкаралупка з яйця.
Олесь Гончар – Циклон Posted on by / 0 Comment Барак і життя під конвоєм збст’ались десь там позаду, за дротяно-колючим, мов табірним, валом маслин та акацій, і першим бажанням було.
РОМАНЧУК Олег – Зоряний кристал Posted on by / 0 Comment Крони старих акацій затінювали просторий двір, посеред якого височіли три житниці з заокругленими дахами, що скидалися на копиці сіна; праворуч виднівся широкий склепінчастий хлів.
БЕДЗИК Юрій Дмитрович – Великий день інків – Пригоди. Фантастика Posted on by / 0 Comment Білі будиночки з плескатими дахами ховалися в припилюжених, вигорілих купинах акацій.
Володимир Кучмук – Програмування на мові ДОВІР’Я Posted on by / 0 Comment Увагу Анатолія привернули декілька акацій та тополь, які росли поруч із кафе.
Тимофій Гаврилів – ВИЙДИ І ВІЗЬМИ Posted on by / 0 Comment Крони міських дерев лопотіли безшумно, навіюючи припущення, що листки каштанів і акацій, хлібних дерев, платанів та баобабів, які росли в садах, і були потаємними клавішами, що витворювали фортеп’янну мелодію, яка розлягалася скрізь однаково приємною мірою.
Олекса Кобець – Записки полоненого Posted on by / 0 Comment І спокій цього затишку, порушуваний незвичайною для нього метушнею солдатської маси, тупотінням кінських ніг по брукованій вулиці і незвичними для цих охайненьких акацій уздовж вулиці чужими вигуками чужих людей, мимохіть викликав думки про образу, про гостру кривду, яку принесла війна цьому людському пристановищу , пристановищу…
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою Posted on by / 0 Comment Дійшовши до молодої посадки акацій, осокорів і ялинок над дорогою, яка, перетинаючи луг і поле впоперек, вела від водяних млинів до заводу, Максим став.
ЗИМА Александр Викторович – День на роздуми Posted on by / 0 Comment Коли Павло вийшов у двір, то справді здалося, що стоїть він посеред зеленого, вкритого споришем подвір’я, а вгорі сине, ледь закужелене поволокою небо, навіть хмара он виткнулася з-за високих акацій з духмяним цвітом «кашки».
Микола Олійник – Леся Posted on by / 0 Comment А там, через один-два квартали, що губляться в зелені розлогих акацій і платанів, —
