Skip to content Я чудово пам’ятаю, як жахнулася матінка, побачивши, що я борсаюся в калюжі серед галасливого гурту качок, і як ніжно вона скинула мою мокру, наче хлюща, одежину й почала змивати з мене грязюку! …
вертайся до нас якомога швидше, хлопчику, бо ми з батьком старіємо, і, мабуть, нам недовго вже лишилося жити на цім світі. – Тоді, як утікач, боїшся власної тіні». – …
Востаннє Він був трохи напідпитку, винувато-сумно всміхався, та із зіниць поволі й м’яко спливала, як завсіди, дочасна туга, бо таким Він уже вдався, що думка його вічно забігала поперед подій і ятрила душу загодя до лиха. …
Я знемігся, чекаючи, бо Він уже вічність стояв наді мною. Уже потім ЦЕ постало як Бог. …
Ні, не тому, що Бога вигадали, а тому, що логічно доходили висновку – причиною життя, подавачем життя, керівником життя, відповідальним за життя, завершувачем життя може бути лише позаземний і позамежний Бог! …
А Бог перебуває угорі, на небі, в іншому, досконалішому світі. 