Ольга Кобилянська – Через кладку
Чи повірив би хто мені, що я, не такий вже молодий мужчина, тверезий в своїм заводі[2], бажаю ще поезії від життя? … А хто знає… — … Будь воно добре, — … Будьте здорові, пане Олесь! … Будьте здорові! … — Будь здоров, Несторе… товаришу мій гарний, будь здоров; — … Не питайте, хто я. … Не мучте себе й мене і будьте одверті.