Skip to content Доти панi їх держала у якихсь приятелiв своїх, бо в неї, окрiм сього двору, не було нi садиби, анi кроку землi своєї: усе спродане, – …
Ми й поховали дитинку – її не було; а потiм, як уже прийшла, – …
Бог дасть, i в нас по-панськи буде!" А батько таки просто, було, каже: "Ой, дочко!