ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному
Світ позолотів, і там, де були трава й бур‘яни, розквітали квіти. … Не очищальні, на жаль, це сльози, а вадкі, адже ті, що втікають від пристрастей, все одно що від тіні своєї тікають і втекти хочуть. … бурмотів і далі Єремія, від цієї розмови тішився він, бо так від смутку рятувався, що наслало йому Прохорове питво.