Результати пошуку слова: вгору
НЕСТАЙКО Всеволод Зіновійович – Загадка старого клоуна
Ми вийшли з цирку i пiшли вгору по бульвару Шевченка. … Я обережно смикнувся вгору i злетiв у повiтря. … Обабiч бульвару пролягали трамвайнi колiї, якими з деренчанням їхали вниз i вгору невеликi вагончики з вiдкритими площадками i однiєю, як у тролейбуса, штангою, на кiнцi якої котився по дроту круглий ролик.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа
Хведор миттю підняв графин вгору. … Од швидкої ходи він аж вихав полами на повітрі, а волосся на голові настовбурчилось вгору, ніби легкий пух. … II На другий день сонце високо підбилося вгору, а панотці ще одпочивали. … І не люблю я навіть людей гордовитих, що несуться вгору так, що до їх ані приступу!
На уходах – Андрій Чайковський
Тим часом вовки зжерли шкуру, почали ласо дивитися вгору на дерево та світити зеленими сліпаками. … Як зайшли в ліс, то Гривко забігав довкола розлогого дуба, почав завзято гавкотіти, відтак підвів голову вгору і спинався лапами на дерево. … Максим і Тарас поглянули вгору. … Дим справді виходив десь щілиною і здіймався вгору.
РОНИ Жозеф – По вогонь. Печерний лев – КОМПАС (Подорожі)
До того вартові майже спали і лише коли-не-коли знову підкидали вгору похилені на груди голови… Облитий яскравим світлом, Нао плигнув, як леопард, простяг руку і вхопив одну головешку. … Вогонь, жеврів на споді їх і не освітлював шляху; його слабеньке рожеве світло летіло вгору, ледве позначаючи виступи стін.
Борис Грінченко – Під тихими вербами
Та як пішов з того часу, то все йде та й іде вгору! … Місяць уже високо підбився вгору, і було ясно, хоч голки збирай. … Тоді підняла руки вгору, заломила їх, і вони впали за голову на подушку. … Зупинилась перед рундуком і, дивлячись до пана вгору, говорила: — … Віжки потяглися вгору, а на кінці їх заколихалося щось довге, важке…
Михайло СТЕЛЬМАХ – Щедрий вечір
зирнув батько вгору, де справдi, безтурботно цвiрiнькаючи, лiтали живкуни. … Захекавшись, вона добiгає до Обмiнної, знизу вгору дивиться на мене, ще й для чогось питає: – … Вони спочатку нiби падали на землю, а далi знялися вгору i змiшалися iз зоряним пилом… … – Либонь, хтось тягнув тебе за вуха вгору.