Результати пошуку слова: вона

Це не тому, шо я малий, просто вона дуже про мене піклується. За це вона на задніх лапках бігає. Ше вам може бути цікаво, як звати мою сучку, її собаче ім’я – Семмі Дейвіс Молодший-Молодший, оскільки Семмі Дейвіс Молодший – улюблений співак мого Дєда, а це сучка-поводир, і вона не моя, а Дєдова – це він вважає себе сліпим, не я.

Чую, як вона лізе на мене, вимагає, випрохує щось від мене, а далі бере верх наді мною. Іноді переловлюю себе на тім, що вона посунула свій вплив на мене так далеко, що відбирає мені право мови, — Вже стає, напр., перед душею… вона, хоч ніби без претензій. І вона (одна й друга) обманчива.

Вона з грацією бегемота топталася поміж радіаторами автомашин і глухим голосом наспівувала пісню про вірного гусара. – Вона витерла губи.    Вона ледве трималася на ногах. Вона рішуче зробила крок уперед.    Вона обсмикнула підтикану спідницю.    Вона перехильцем поспішила до мене.

3 Галині руки топились по лікті в білій піні, і вона мимохідь подумала, що кілька років тому прала ще в дідівський спосіб, мочачи білизну в розчині попелу. Над головою стелилося небо, яке вона найбільше любила, – Затріщала струхлявіла обклейка, чути стало, як десь у дворі дід кинув дошку і вона ляско плеснула.

Пані де Реналь на вигляд можна було дати років тридцять, але вона була ще дуже вродлива. він уже ладен був розгніватись, як раптом вона скрикнула. Але якби пані де Реналь знала, що може справити таке враження, вона б згоріла від сорому. Вона вважала, хоч і не замислювалась над цим, що між подружжям не буває ніжніших стосунків.

Не забарилася вона витопити, страви наварити. Вона сьогоднi ждала Пилипа. Вона знала добре цього Грицька: не було гарячiшого чоловiка на селi, як вiн. Кiстки їй лущали; сама вона стогнала. Така мати стара, зiсохла, немощна… Невже й вона доживе до такого? Щодня вона бiгала до Здорихи довiдатися, чи не приїхав її чоловiк?

Ось вона, ця дійсність. Канае засунув праву руку під ковдру і вона почала швидко зігріватися. В його очах вона була зловісним хижим птахом. Прямі промені світла на неї не падали, і тому вона здавалася ще похмурішою і таємничішою, ніж звичайно. Коли вона запхала свої особисті речі у валізу, все її тіло дрижало.

Вона прокинулась, либонь, ранiше i чула розмову старших, бо пiдiйшла до Анта й запитала: – звелiла вона дiвчинi. Тятива на ньому була зроблена iз кiнської жили, i зараз, коли Ант натягнув її й раптом одпустив, вона довго й тонко дзвенiла. Слiдом за нею схопилася й Малуша, вона також пiдбiгла до батька й також закричала.

любов моя, кажу, сама собою з часом угамувалася, лишивши в моїй душі тільки таке задоволення, яке дає вона тим, що не надто далеко запливають у глибокі її затони; од чого я колись мучився й страждав, стало мені тепер любим та милим. Пампінея одказала йому втішно, ніби й вона так само прогнала свої думки: – 

Сповiдь свiтлошкiрого вдiвця": такою була подвiйна назва, з якою автор цiєї замiтки одержав дивний текст, який вона очолює. Вона була Ло, просто Ло, вранцi, п’ять футiв на зрiст (без двох вершкiв та в однiй шкарпетцi). Вона була Лола в довгих штанях. Вона була Доллi в школi.