Skip to content Менi здається, що жила я завжди… Л у к а ш I все така була, як от тепер? …
Л у к а ш Я чую… Се вони вже не щебечуть, не тьохкають, як завжди, а спiвають: “Цiлуй! …
Л у к а ш Сами ж казали, що як вона глядить корiв, то бiльше дають набiлу. …
Незабаром чутно, як вона кличе: “Цiпоньки! …
я не люблю її: вона лукава, як видра. …
М а т и Якби ж я знала, що вона така нехлюя, некукiбниця!.. Старша сестра Проня завжди плаче, як почує “Ой у лузі, у лужечку”. …
Він завжди стояв на розі, як пам’ятник, і мені часто здавалося, що стоїть він там лише задля того, щоб повезти мене на контракти. …
Відбувалася вона якось метушливо, виступив невідомий “чужий”, не курсовий промовець, і зразу ж зник, промовляв хтось із наших — в голові в мене лишилася метушня. …
Бо завжди я — як полум’я! …
Вона: Ти ще не знаєш, як подобається людям твоя усмішка. За поясом, на голім тілі, вона носила часник, над яким пошептала ворожка, їй ніщо тепер не зашкодить. …
Стара улеслива баба, завжди така привітна, вона вечорами перекидалась в білого пса та нипала по загородах сусідських. …
Не один присягався, що бачив, як вона терницю доїть: заб’є у неї чотири кілки, неначе дійки,- і надоїть повну дійницю. 