Результати пошуку слова: віриш

Невже ти ще не віриш в мою щирість? –  А ти в це не віриш, мій пане? Повіриш, мене взяв страх, що ця моя кам’яна подоба раптом встане зі свого трону і зажадає, щоб я поділив з нею владу… Яке замішання зчинилося б тоді в Єгипті!.. – І ти віриш!  – Молишся богам, в яких не віриш?..

Скажи тепер щиро: чи віриш словам твого Господа Бога? Чи віриш, що хліб, який даєш убогому з християнської любови, даєш самому Христу? Чи віриш, що таку прислугу ти зробив самому Христові? Чи віриш, що це Христос, якому допомагаєш нести хрест і полегшуєш тягар хреста, якщо займешся ним задля Христа.

— Не віриш? Ти заєдно як не віриш, то безпечно поглузуєш. Що б і не сказала я, ти нічого не віриш! Все не віриш. Ти цілому світові вже не віриш. — Він добрий і щирий, доконаєшся сама, як побачиш, як він мене по-щирому любить, коли мені не віриш. Не віриш?

Чи віриш ти, що в цьому твоєму поросі сховано скарб, тобто таїться в ньому невидимість і перст Божий, що прах цей твій і весь твій порох утримує? Чи віриш ти, що він є голова, і першопочаткова основа, і вічний план твоєї плоті? Чи не віриш? Чи віриш ти, що він є голова, і першопочаткова основа, і вічний план твоєї плоті?

їм одразу віриш… Я відчуваю це, коли ти мене обіймаєш. –  Ти не віриш мені… О, бачу, твоє чуле, вразливе серце встигли отруїти ненавистю та зневірою. Ти віриш мені, Вауро? Ти нам віриш? Віриш – нам легко. Не віриш – важко.

ти віриш, що так станеться? — Віриш у червоний прапор? Ти віриш, тату, у возз’єднану Україну? або ж, немов божевільний, викликаю з пітьми жінку з газетної фотографії і запитую її: «Жінко Божа, невже ти віриш, що твого сина скатував на смерть мій син? А ти, Ольго, у щось віриш?

Ну, як ти не віриш, що я принесу тобі гроші, то от тобі моя блакитна керея в заставу. Я кажу, а ти мені не віриш! Хоч ти й кажеш, що про твоє кохання ніхто не знає, окрім твоєї служниці та мене, не так воно єсть, і даремне ти в сю вигадку віриш (а може, й не віриш?): Не віриш?

— Так ти мені, Ларіонові, не віриш? і думав: не мало тебе життя учило, чоловік ти не дурний, а ще й досі в чудеса віриш. — Не віриш? — Не віриш? — Так ти що, мені, другові своєму, бригадирові, не віриш? — Повіриш, серце, як почула про своє горе — осліпла. От повіриш, Іване Тимофійовичу, навіть чую, як ,нива плаче… Куди, куди побігла?

Та й навряд чи повіриш цьому… — Не вірю я цьому, Гаррі, і певен, що й ти не віриш. Та й ти сам — я певний — не віриш у це. це чи ти сам віриш у неї. Та й навряд чи повіриш цьому… — Не вірю я цьому, Гаррі, і певен, що й ти не віриш. Та й ти сам — я певний — не віриш у це. це чи ти сам віриш у неї.

– Ти мені не віриш? – Я радий, що ти не віриш мені. Ти, мабуть, і сам не віриш у цей цілковитий ідіотизм?! – Ти в це віриш? Ти віриш у місію людини, га, Кельвін?