Результати пошуку слова: вість

Перейняв від них жвавість і прогонистість. Адже сказано: «Чи ж у них драбина до неба?» Паша, заганяючи до смерті коней, мчав з Едірне, щоб принести в Манісу вість про султанову смерть, перш ніж про це довідаються у Стамбулі. Чоловіки мурчали, як коти, хтивість била з їхніх розледащених постатей – о прокляті самці, тварюки, пси!

Я, Руствелі, вірш складаю, в груди зранений на скін, І устенну давню повість я нижу в разок перлин. Цю стару іранську повість, що й в картвельській мові квітне, Передавану з рук в руки, наче перло те самітне, Я знайшов і віршем виклав – діло виконав помітне, І від гордої красуні жду на схвалення привітне.

вість – іменник жіночого роду відмінок однина множина називний вість ві́сті родовий ві́сті вісте́й давальний ві́сті ві́стя́м знахідний вість ві́сті орудний ві́стю ві́стя́ми місцевий на/у ві́сті на/у ві́стя́х кличний ві́сте* ві́сті*

До Києва вже давно, ще ранньої весни, долинула вість, що вої князя Святослава пливуть додому Дніпром. Це була смутна вість. І в той час, коли вої князя Святослава від Вітичева дивились на Київ, звідти з гір одразу побачили лодії, всюди покотилась вість, що лодії пливуть, вої повертаються додому.

Після того цікавість до художниці в їхньому товаристві не зменшилася, а навіть побільшала, але була то цікавість чисто теоретична. Але ось ви надягаєте костюм, як усі, білу сорочку й краватку і, як усі, десь зникаєте одного вечора, другого, третього… І знов не знаю: цікавість чи що це?

А коли скінчиться дивовижна повість, то малі й старі, зітхаючи, шепчуть: «Ах, яка ж то красна байка!» – Казкою видається повість про давні часи і давніх людей. В лісах довкола села паслися корови й воли; але сама місцевість, гориста, скалиста й неприступна, забороняла держати багато тяжкої рогатої худоби.

у похідних: життєвий, життєвість, але житейський); знаряддя, знаряддю, знаряддям та ін.; піддашшя, піддашшю, на піддашші та ін. Загибель, галузь, мати, сіль, кров, радість, жовч, верф, вість, височінь, міцність, тінь, подорож, суміш, дотепність, шерсть, смерть, міць, гниль, розкіш, зустріч, фальш, пригорщ.

А од мене хоч би хоч вість. Два роки у Стамбулі ловив я кожну вість, яку несли прибулі. Воно запхне і совість за манжет. А щось та щось нам прийде з містечка розповість. МЕНІ ЦЯ ВІСТЬ БУЛА ЯК ГРІМ ІЗ НЕБА. Подай їм вість куди!

Як вість така дойшла до няньки, То очі вип’яла, як баньки, А з носа спали і очки. Об мертвих вість скрізь пронеслася, Вся рать троянська потряслася, І душі смутку продались. Як мати вість таку почула, То тілько вічно не заснула, Бо зуби у неї стялись.

Лукавіших од нас, еллінів, світ не знав, але та лукавість була наслідком нашої слабості. відповість він. Коли читач знає про автора геть усе, вони втрачають цікавість один до одного. Тепер Періандрові було байдуже до всього на світі, він змирився б з усім, тільки щоб довести неправдивість даного ще його батькові Кіпселу оракула.