ШЕВЧУК Валерий Александрович – Срібне молоко
…необачно звалився з дуба, бо його здула звідтіля шуря-буря, сидів на порозі школи, поклавши на виставлене коліно правого ліктя, а в долоню втуливши власне підборіддя… … Мусив спинитися й повільно почав зводити голову, бо дерево було на два окоренки. … І він закутав наявну в себе голову прозорою хмаркою. … – Бо наговорите собі на голову!