ОКОЛІТЕНКО Наталя – Крок вікінга
На мою непокриту голову Зорі падають, ніби сніг. … Всі повернулися до нього, й лама поклав руку на свою ріденьку бороду… Микола побачив камінь першого ж дня, коли вони стали табором неподалік руїн старої башти. … Ігор витягнувся на повен зріст, підклавши під голову рюкзак, і запалив цигарку. … А над чим тут, власне, сушити голову?