Результати пошуку слова: гості
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Старо-світські батюшки та матушки
Хоч гості вже й пообідали й добре випили, але по старинному звичаю на столі знов поставили здорові пляшки настойки та наливок. … Гості все пили по чарці та стиха балакали. … Гості, очевидячки, шанували пам'ять небіжчика й говорили стиха, ніби небіжчик ще й тепер лежав на лаві або неначе ще й досі не скінчився похорон.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Поміж ворогами
Валентина ще зараз по обіді поїхала в гості в близьке село до своїх приятельок, дочок управителя Шмідта. … Треба його запрохать до себе в гості. … Не прохать же до себе в гості й писаря, і його жінки! … Але я до неї зроду-звіку не поїду в гості! … – Запрошую їх до себе в гості, бо вони мені люде потрібні і часом стануть в пригоді.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Князь Єремія Вишневецький
Слава й честь жде мене й, коли не діждеться, то сама завітає в гості до палацу князів Вишневецьких, до князя Єремії. … – А ти, князю, не забувай мене, старого, прибувай до мене в гості. … Він частенько навідувався до старого Замойського в гості. … Це, певно, якась панна одяглася в лицарські шати й приїхала до нас в гості.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками
Обидві говорючі, веселі гості неначе сполохали мертві покої й єдину в їх живу людину – богомільну хазяйку. … Гості привітались і поцілувались з хазяйкою по тричі. … Гості все питали, що коштує кожна річ з обстави. … Награвшись донесхочу, гості знов розпитували про своїх київських знайомих, перебирали їх усіх язиками до останньої людини.
Сонце заходить – Андрій Чайковський
На ці праз-ники приїздили також гості з Січі, бо полковник удержував живі зв’язки з січовим товариством. … Та вже від трьох років Кандиба празників не справляв і нікого до себе не запрошував, бо й сам нікуди не виїздив в гості. … Ще більше затривожився старий запорожець, коли під вечір празника стали гості з’їздитися.
БОКАЧЧО Джованні – Декамерон
Бажаючи побачити красуню, приїхав він з прибічниками своїми в Кларенцу, нібито до принца в гості, як не раз уже бувало; той прийняв його, як заведено, з великою помпою. … Він велів спорядити розкішний обід у гарному саду тім маєтку, де жила його коханка, і другого дня повів своїх шуряків та ще кількох приятелів до неї в гості.
Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ
II У просторому, але суворо чернечому помешканні настоятеля Печорського монастиря сиділи вже за столом, у трапезнім покої, запрошені гості. … А з залу тим часом виходили на терасу і в сад подихати свіжим повітрям розгарячілі й спітнілі від непосильних трудів гості. … Незабаром почали з'їжджатися й очікувані гості.