НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа
Ти ж гість! … Хведора сповнились гістьми, що й протовпитись було трудно. … – Отак же само і я знав, що не останню дочку видаємо, та й вгилив ціле барило горілки, щоб не сором було перед гістьми. … – Може, розмовляє з гістьми, з якимись паннами? … Після перших слів зараз позіхнув господар, а потім – і гість.