Борис Грінченко – Під тихими вербами
У Дениса я позичив двадцять карбованців на коня, і оце мені за тиждень виходить їх оддавати. … Якби я міг оддати ці двадцять рублів,— обстоював би за вас, а тепер мовчатиму. … — Скільки ж йому: двадцять карбованців треба? … Ну, гаразд: у мене тепер десять карбованців знайдеться, то я й дам десять,— казав Зінько.— Усього й буде двадцять.