Результати пошуку слова: де ж то

Він давно вже покінчив з їжею і ліниво лежав на тому ж місці, де їв, коли сестра в знак того, що йому пора піти, повільно повернула ключ. … Насправді ж усі які б то не було віддалені предмети він бачив з дня на день усе гірше й гірше; лікарню навпроти, котру він раніше проклинав, —

Де ж ви, ті люди, що в хаті жили? … Де страшно так, то тра навприсядки. … На самісінький полюс, де ходе жук, як пінгвін. … А де ж мій сад божествених пісень? … Корсунь спав, байдужий, що десь сьогодні, вчора чи торік умер проїздом, сивий і недужий, якийсь старий самотній чоловік. … Він прихилився в храмі до одвірка, у тому храмі, де погас вогонь. … Де ж мої землі… і діти… і найсолодша жона? … А де ж ті вишні, де ті вишні? … Уже вершина, де ж мої дороги?

 Недаром деякi жiночi тонкi душi не витримували їхнiх концертiв. … То ж було як почнуть тобi деркати вночi, спати не можна, щоб мене господь покарав.

А й справді не таке, як ті зелепуги, але ж чи не з того заказаного дерева!.. … А то ж були десь гігантські льодові запаси вод!.. … Миються, прудяться у парі живокосту; прудяться у виварі хобзи із сіллю; натирають опухлі місця борсучим або ведмежим салом (де того тепер дістати?!);

(Застелює стiл i заходиться давати вечерю.) Ну, але де ж ти так довго барився? … Гримнув чоловiк собою з десять разiв, то правда, але богу дякую, що. … А може, у нього спiльники є, то щоб де в лiсi не напали та не вiдбили. … ЯВА ДЕВ'ЯТА Тi самi, Жандарм i Анна. … Де ти в своїм життi коли що думав! … Де ж се ти так довго? … Одно мене ще в свiтi держить – отся живиця! … Ой просив я його, та де тобi, ще й смiється.

Де ж пак, Цапу в торбу дати Голову Зайця й послати Се цареві в дари!» « … Яць погиб і Цап то само, Де ж я скарб свій віднайду? … Ви ж ведіть, Малпятка, Лиса Там, де звірі всі зійшлися, На ту толоку під гай!» Йде дружина знакомита, Гордо суне Лис Микита, Просто перед царський трон.

Д о н Ж у а н Як уже тепер, з очей прекрасних погляди прийнявши, ще не пропав, то де ж моя погибель? … А н н а (в задумi) То де ж є в свiтi тая справжня воля?.. … То де ж була та воля, коли був примус бити й грабувати, щоб вас не вбили люди або голод?

Він, вона, їх шістнадцятилітня дочка Марина збиралися на ранок жати панську пшеницю й лаштувались до того цілий день. … Час тобі вставати – робота важка тебе жде… Треба надумати, де то його цілісінький день діти,-насміхається Федір, продираючи очі, як уже сонце геть-геть підіб’ється. … Де ж ти всього того одними руками захопиш?

–  З того села, де я жила з панами, з Горiєвки. … Де то вже, хоч жалко, не жалко, а треба впинить: i пострахаєш, було, i покрикнеш на його… Василько меншенький, а навчає старшого брата. … И жалко ее укорять-то: девочка совсем потерялась. … Федю тоже бог благословил: живет с женою согласно, и я при них живу, детушек нянчу.

Коли ж практика, тоді цілий день на ногах: пиляємо, свердлимо бормашиною, ходимо в кузню молотобойцями, а треба — заготовляємо поковки для зубил, молотків, плоскогубців, хвостовиків для мулярських кельм.