Skip to content До того ж ми пережили неабиякий день, і шкода попрощатися з ним у мороці. …
На жаль, я забув прикмети інших дерев, які ми, напевне, сьогодні бачили, але не зуміли впізнати. …
– Нам дуже не вистачає свічок, і ми відкриваємо дерево зі свічковими горіхами. …
До їжі нам було байдуже, але ми б чим завгодно пожертвували задля краплини води, щоб змочити засмаглі губи; також ми були б раді, аби хто ослабив мотузи, бо їх зав’язали туго, і нам дуже боліло. Ти знаєш, що поки єврейська дівчина не вийде заміж, поти вона не має права навіть ходити в синагогу… Здається, на неї не вважають як на людину… А вона ж така людина, як і ми… Де вже тут шукати поетичної обстави, парфюмів, смирни та фіміаму. …
– Знаю, хто винен, хто закував в кайдани нашу мисль, але од того мені не легше – сказав Комашко, – Дещо з поміченого, дещо з передбаченого, може, й згадають потім, але хто це передбачив, хто це помітив, забудуть…” У цьому ми не погодимося з Уеллсом, енергійно заперечимо йому. …
Ту ж мить Девідсон відскочив від мене, став і приготувався захищатись. …
Та не встиг я доказати цих слів, як ми вже стояли в іншій кімнаті, де були виставлені зразки. …
сказав нам один із носіїв, коли ми вже хвилин десять як ішли окрайком. 