Skip to content Ця група німецьких солдат посувалася на захід, очевидно, з наміром прослизнути десь непомітно, у якусь щілину, так, як і ті хлопці, що говорили про свою хитру мишачу тактику. …
Але хто візьме на себе відвагу подати команду рушати, покинути все так… Деякі з поранених уже сконали самі, але більшість були живі й кричали про допомогу… От людина без рук, без ніг, вона кричить про допомогу, або про смерть, як про милосердя. Та минав день-другий – Іван знову клепав дримби чи подавався у світ із ними, а Даруся падала в хаті на ліжко – і цілими добами дивилася в стелю, не підводячись ані до їжі, ані до печі, ні навіть до одинокої курки, що гребла під самими вікнами… …
Може, йому також хтось дивує, як дивує тепер Михайло Курикові і тим, що здиміли з Куриком по той бік. …
Але якщо іще правдивіше, то мало хто вірив, що Михайло не промацав ту яму до самого дна, коли сам шукав Матронку. І потрапив у таке собі зачухане містечко – зо три десятки халуп, один-однісінький причал, кілька старих портальних кранів… Ми з Єржі подорожували як туристи, їх тепер чимало блукає всюду в пошуках екзотики. …
Синій струмінь затанцював, закрутився на землі, зачепив когось із наглядачів… Біля резервуару сплівся клубок тіл, хтось хрипів, лаявся, мигтіли кулаки, спітнілі закривавлені обличчя. …
А це вже дещо значить, коли нас тут є двоє і ми разом. Диви, ми вже тут і по десятій хильнули. …
Сіли ми коло наших могил, і тут десь взялися покійниця мама. …
Замість посидіти дома, почитати мені що-небудь, то він повіється хтозна–де і чапить там цілими ночами. …
«Боже, яке миле дитятко!» І, Надійцю, те, надійцю, се… Той дає десятку на цукорки, та ще чогось. …
День минув, і знов ніч. …
Де і хто коли бачив таке військо? 