Skip to content і вздрів Марусю, а вона аж у третіх сиділа, бо старшою дружкою, скільки було її де ні просять, ніколи не хоче: «Нехай, – …
Як знатимуть, що в тебе жінка багата, то так тягнутимуть, що тільки держись, і усе до кінця не доведуть, усе зоставлятимуть, щоб було за що вчепитись. старий здвигнув плечима, як усі чоловіки, не надто добираючи мови жіноцького герцю, де панують якісь відмінні, хитро заплутані, не продерешся, способи важити життям, так що ліпше зразу пустити такий виклик повз вуха: «Хочеш за цього, то йди», — …
і наостанці вицілив на неї пальця, мов на торгу доважував: і десять «Вірую»!… — А де ж твоя дома, небораче? …
Іноді принесемо таки дещо в школу, а іноді й так насухо прийдемо, тілько що не голодні. …
не знаєш, де корови доять, — …
так і небіжчикові нашому, Демянові Федоровичу, не уступить. …
Що не хата, то й сімя душ у десять. …
Ще, можна сказати, дитина, та й те не на очах росло, а було десь у школах, — 