Результати пошуку слова: дзвін

дзвінківськи́й – прикметник відмінок однина множина чол.

дзвінкоголо́сий – прикметник відмінок однина множина чол.

дзвіноподі́бний – прикметник відмінок однина множина чол.

дзвіни́чка – іменник жіночого роду відмінок однина множина називний дзвіни́чка дзвіни́чки родовий дзвіни́чки дзвіни́чок давальний дзвіни́чці дзвіни́чкам знахідний дзвіни́чку дзвіни́чки орудний дзвіни́чкою дзвіни́чками місцевий на/у дзвіни́чці на/у дзвіни́чках кличний дзвіни́чко* дзвіни́чки*

Храми, будовані колись на честь бога, могли б уміститись у цій залі разом із своїми дзвіницями, банями, хрестами. Жовтий олівець виприскує з пальців і з дзвінким дренькотом котиться під ноги князеві. Голова графа довго, мовчки й механічно, як зачеплене серце дзвіночка, хитається згори вниз.

дзвіне́ць – іменник чоловічого роду (рослина) відмінок однина множина називний дзвіне́ць родовий дзвінця́ давальний дзвінцю́, дзвінце́ві знахідний дзвіне́ць орудний дзвінце́м місцевий на/у дзвінці́, дзвінцю́ кличний дзвінцю́*

дзвіночкоподі́бний – прикметник відмінок однина множина чол.

Незабаром, по закінченні храму, споруджена була 1745 року, на подив усьому світові, й велика дзвіниця, яка сягнула хрестом своїм хмар у небі й навіяла своєю надзвичайною величчю багато легенд. Тільки здалеку виблискував перед нею високо в блакитному небі золотий хрест лаврської дзвіниці.

У дзвінєцькій сиглі39 у густі дебри стали, аби припічнути й попасоватиси. Дзвіничка похилена стоїть окремо. Крики пастухів, дзвінки й калатала, рев худоби — все це змішалося в один безперестанний гул. Бо му ше не чєс було вмирати, але злий трафунок зігнав го зо світу без подзвінного, без похоронів, без закону.