РОЗДОБУДЬКО Ірен – Ґудзик
Це, до речі, дало мені можливість випустити з себе всю отруту, що накопичилась у цьому містечку. Швейцар (до речі, колишній афганець, із яким я заприятелював і завжди давав щедрі чайові) посміхнувся й увічливо притримав двері, від чого червоне Максове обличчя ще й вкрилося плямами.