Френсіс Фіцджеральд – Великий Гетсбі Posted on by / 0 Comment Каррауеї — це, власне, цілий клан, що, за родинними переказами, походить від герцогів Баклу, але наша парость бере початок фактично від дідового брата, який приїхав сюди 1851 року, відкупився від участі в Громадянській війні й налагодив оптову торгівлю залізним товаром, яку тепер провадить мій батько.
БОБРОВНИКОВ А. – Повість про нещасних марсіян Posted on by / 0 Comment Містер Лост, один з референтів об’єднання, який відмовляв сьогодні й визначнішим особам, хотів було подати знак викинути геть набридлого відвідувача, але раптом змінив рішення – дідок міг дати цікавий матеріал для ранкових випусків.
ЛЕМ Станіслав – Фіаско Posted on by / 0 Comment Пригадайте, колись Марс вважали старим дідом, а Венеру – молодичкою в порівнянні із Землею: прадідусі наших астронавтів мимохіть припустили, що Земля така сама як Марс і Венера, от тільки трохи молодша за перший і старша від другої.
МИРНИЙ Панас – Казка про Правду та Кривду Posted on by / 0 Comment Ніт же, як почало його золити, як почало волосину по волосині смикати та висмикало так – зовсім дідом став: голова як те коліно!..
Ольга Кобилянська – Земля Posted on by / 0 Comment Відтак просив гостя сідати на липовій лавці, що тяглася попід цілою стіною від одного кута до другого,- про неї він говорив, що полишилася йому в спадщині ще по дідові,- та угощував гостя медом.
Улас Самчук – Марія Posted on by / 0 Comment Кривий, висушений дідок, з ціпком в кістлявій руці, з мудрими, грізно насупленими очима.
ЕРНЕСТ Гемінґвей – Прощавай, зброє Posted on by / 0 Comment То був старезний дідок із сивою головою та вусами й бездоганними манерами, сучасник Меттерніха.
Ольга Кобилянська – Через кладку Posted on by / 0 Comment Накрутив собі свій великий старосвітський стінний годинник, що мені ще по дідові владиці остався, і слухаю його ніжну музику, що настроює мрійно й відволікає від усього голосного, болючого, негармонійного, а думками лину туди, де було гарно, де не шарпало душу обов’язками всякого роду, а було повно молодечої поезії і віри там… *
Уорен Мерфі, Ричард Сепір – Народження Дестроєра Posted on by / 0 Comment Смішний дідок відправився в смішну подорож. … Смішний дідок продовжував просуватися вперед, то майже поповзом, то — підстрибуючи свічкою, човгаючи по підлозі, навіть на секунду не зупиняючись.
Астрід Ліндгрен – Нові пригоди Карлсона, що живе на даху Posted on by / 0 Comment – Авжеж, тільки мамі буде не так цікаво, як вона побачить, що ти висмикнув її пеларгонію,- відповів Малий.- А коли б квітка втрапила на голову якомусь дідові? … Одним дідом більше, одним менше, то дурниця, сказала б вона, аби тільки ніхто не висмикував її пеларгонії.
