Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
Заплющити б очі і не дивитися на той убогий колос, що сухотними дитячими рученятами вигрібається з пирію, скаржиться своєму господареві: «Що ж ти забувся за нас? … — Навіть за свій борг забувся чоловік. … Справді забувся. … От забувся, на кілька тисяч кіловат. … Григорію, ти нічого не забувся, коли говорив таке.