Крістоф Рансмайр – Останній світ
Знову стало тихо. … Аж згодом, коли слуга почав примовкати й надовго западала тиша, Котта озвався знову – спершу поблажливо, як ото розмовляють із недоумкуватими, лише для того, аби, може, все ж таки викликати в нього довіру. … Котта ніби бачив, як горить книжка, і знову відчув протяг, що гортав тоді припалені сторінки.