ІЛЬФ Ілля Арнольдович – Дванадцять стільців
Високо лежачи на подушках, вона поглядала на Іполита Матвійовича цілком свідомо і, як йому здалося, навіть строго. … – Не кидаю, – … не кидаю, через тиждень буду назад. … – крикнув Остап, кидаючись назад, але двері було вже замкнено, і тільки клацнув замок. … Двозначні погляди проводжали вдову до порога.