Skip to content … долю, ну та Господь із ним, зрештою, людоньки, кожен із нас має свої діти, свої клопоти, тож живіть собі як самі здорові знаєте, тільки не кажіть потім, що вас не попереджали… Розуміється … щиро, а відтак і до дитини либонь що поодм'якали б, — …
нелюдським, смертним криком божевільної розкоші, за якою кінчається все живе, а зостається хіба місячним сяйвом заллята нескінченна пустеля, — Хай легко йому живеться i хлiб жується…» Я уявляю собi, як височенний дядько Гнйт, син Данилiв, сидить собi на лавi й уминає хлiб, i менi хочеться пирхнути. …
Люди добрi, кхи, спасибi вам, казав же ж той, за голоси i любов, без якої теж не кожен обiйдеться. …
Але й од цього лiсовики втихомирились, повернули голови до маленького жовтозубого пiанiно, того самого, про яке знає у селi й мале й старе. І кожен тягне тебе, душогуб, – …
А кожен катюга мій – масткослов. …
Як ті, під Берестечком… І скільки їх, Бог відає… Та ворон, що їх знає, не раз на день провідує. …
0-он, під горою, біля гаю, як сивий припутень кульгає… ТАК І ЖИВЕМ, У ЦІЙ КАМІННІЙ КЛЕШНІ, в причаєній зівсюди небезпеці – до гетьмана… …
Не знаєм як. …
Або хоч знає, як він хоч поліг! Бідняки й трудящі будуть з нами, і всі, як один, до перемоги, хай живе Радянська влада. …
«Роби як знаєш, — …
Хто знає, які в них буди думки, коли вони запропонували свої послуги на врангелівському фронті. …
Різні тони, різні звуки, кожен хазяїн свого воза по голосу серед тисяч пізнає … усіх гудків; була степова тиша на рівному, як дошка, таврійському безмежжі. 