Ольга Кобилянська – Земля
Вона вже давно про се переконалася,- заглянула пушці на дно й тому держалася від усіх здалека. … …нехай же і йде все, що його, за його душу… А колись, як їх уже не стане, нехай божа воля діється… На тих обідах не бували ніколи; ними заряджували все Домніка з Ілією, а як і були, то лише дуже коротко.