Результати пошуку слова: лоба

БЕРРОУЗ Эдгар – Тарзан, годованець великих мавп

Posted on by / 0 Comment

Велетень-негр одним помахом сокири розвалив капітанові голову від лоба до підборіддя; за мить під градом ударів і куль упали й інші офіцери, хто мертвий, хто поранений. … На їхніх лобах було витатуювано три паралельні кольорові лінії, а на грудях три концентричні кола. … Хлопець із захопленням оглянув татуювання лоба і грудей.

ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Хранителі Персня – Володар Перснів-1

Posted on by / 0 Comment

– почав було Меррі, коли намацав рукою золотий обруч, що впав йому на лоба. … Господар знов неуважливо потер лоба: [165] – … Коли кількість забитих перевищила дюжину, орки з верещанням відступили, залишивши захисників Літописної палати неушкодженими, якщо не рахувати подряпини поперек лоба в Сема.

Юрій Горліс-Горський – Холодний Яр

Posted on by / 0 Comment

Андрій якийсь час зпід лоба дивиться на мене. … Андрій глянув з під лоба на “черезвичайного”. – … На дорозі, тримаючи руки в кишенях свити, стояла й з-під лоба приглядалася до нас Катря, що була у Чорноліському полку за “отамана Марусю”. –

Семен Скляренко – Святослав

Posted on by / 0 Comment

Микула зупинився, широко розставивши натрудженi свої ноги, i довго так стояв, приклавши праву руку до лоба, примружуючи очi i якось легко дихаючи. … Про ці незрозумілі слова й думає Калокір, насунувши на лоба шапку, позираючи навкруг хижими, злими очима.

Анджей Сапковський – Останнє бажання

Posted on by / 0 Comment

Острит який зайняв крісло Фолтеста, дивився на відьми́на з-під лоба, гладячи долонями різьблене поруччя. … Пора… Різко обернулася туди, де Паветта зі Дуні шепотілися, тримаючись за руки і ледь не стукаючись лобами. … — бургомістр наморщив лоба.

Остап ВИШНЯ – Самостійна дірка – Усмішки, фейлетони

Posted on by / 0 Comment

Мама каші Стецькові дала, Стецько своє хотіння (волюнтас) задовольнив, і замовк, і почав лускати горіхи, але підслухав цю сцену українсько-німецький «філософ» Ленковський, вдарив себе в лоба та аж підскочив: –

КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків

Posted on by / 0 Comment

Росте та й росте, вже й рота розперла, не можна йому дихати вже, очі на лоба лізуть. … Щохвилини підносив до лоба руку, всю в брудних нігтях, обтираючи піт, і вже не скакав, а тільки дрібно трусив волохатим тілом на місці.