Улас Самчук – Марія
Так під’їхав на подвір’я, що віз мало не перекинувся, аж тахлі у вікнах забряжчали. … Що не скажи, мало. … Попечений мало не здох, і невідомо, чи що з нього буде, бо рана не хоче гоїтися. … Максим почервонів, кричав, але, бачачи, що знаходить між дядьками мало співчуття, плюнув, вилаявся матюком і вийшов з хати.