Результати пошуку слова: марусе

Ох, Марусечко мила! … Марусечко люба! … Ми собi на те весiлля прибираємося, тройко нас вкупцi з Марусею. … –  Марусе!  … Скажи ж бо, Марусе!  …  I справдi, чом таки не скажеш ладом, Марусе?  …  Марусе!  …  Марусе, iзмiчаєш? … –  Здоровенька була, Марусечко!  … –  Марусе, голубко!  … –  Ну, бувай же здорова, Марусе! 

Не так було у нашої Марусі, Наумової та Настиної дочки, ось що я розказую, а її, знаєте, звали Марусею. … А їй пильно хотілось з Марусею посидіти та про парубків наговоритися. … Сумувавши, пішов він назирцем за Марусею і бачив, що вона аж поки ввійшла у другу вулицю, то аж тричі оглядалась, –

«І спати хочеться, і чогось мене сон не бере,- подумав Ломицький, позіхнувши,- сьогодні, йдучи на службу, я стрівся з Марусею Каралаєвою і провів її до банку. … Але він згадав, що зараз побачиться з Марусею, і його серце заграло. … Побалакавши вдвох з Марусею, Ломицький почав задумуватись.

— А коли б ти, Марусе, збилась з дороги додому, то пусти поводи, щоб він міг перед себе нюшити, він певно не заблудить і повезе просто. … Скажуть, що я з Марусею таке вигадав та змовився. … Не сниться тобі коли, Марусе, той лютий ведмедище, що тебе на фігурі за одежу хапав. … — От славна ти, Марусе, дівчина, —

ДУМА ТРЕТЯ І «І не кажи мені, І не турчи мені: Не хочу слухать-знати, Щоб за нелюбого Да товстогубого Марусеньку віддати». — … II «І не проси мене, І не гризи мене: Шкода про се й казати, Щоб із злиденником Та безземельником Марусеньку звінчати. … Пожалься над дурною попадею: Вона зробила діло в нас велике З Марусею вродливою своєю.

Ступаючи вслід за Марусею, я лиш тепер розгледів на ній рибальські гумові чоботи, халяви яких ховалися далеко під її спідницею. … Далі верховодила Маруся: вона сказала, щоб я передав їй дитину, роззувся, зняв штани, узяв на плечі свою жінку і брів нога в ногу за нею, Марусею, якщо не хочу пірнути до пояса.

Біжи лишень сюди, Марусечко, до нас! … –  Пожалуй же, Марусенько, молодицю, вклонися й пошануй. … У суботу білю хату, коли біжить моя Марусенька: – … Проводили мене хлібом-сіллю, поблагословили, а Марусечка, то й плакала за мною, що покидаю її саму.

Бiжи лишень сюди, Марусечко, до нас! … –  Пожалуй же, Марусенько, молодицю, вклонися й пошануй. … У суботу бiлю хату, коли бiжить моя Марусенька: – … Проводили мене хлiбом-сiллю, поблагословили, а Марусечка, то й плакала за мною, що покидаю її саму.