Результати пошуку слова: не дай боже

А над ними сяє божественна біла борода діда Демида, що теж був колись чорноморцем, та вже не співає, а тільки похитує головою й плаче од зворушення і глибоких своїх нужденних і злиденних літ. … Дай руку. … Дайте мені сказати, тату! … Дайте йому дорогу! … Ганьба, ганьба… О ганьба… Дай перепочити. … Це неможливо, боже мій!

я не знаю, як воно ся називало, – … А ота балка… Хіба не така сама балка біля Хмельницька на Вінниччині? … Дайте он тому блондинові, хай він! … Боже ж мій! … Боже, боже! …  Та дайте ж мені кукурудзу закінчити! … –  Ой боже мій! … Дай! … Дай! … Дай! … дай! … дай! …  Ой боже ж мій! … то боже борони!

Дай мені спокій хоч сьогодні. … Котику, ставай з правого боку, дай-но я за тебе потримаюсь! … зітхнув Орест і схаменувся: не вистачало ще і йому підпасти під підозру цього божевільного.

– Я не божевільний і не п’яний,- повів дядько Юліус.- Ані газети, ані щось інше не можуть мені навіяти ніяких дурниць… Отже, я напевне захворів. … Тепер ви самі бачите, що не легко відповісти так чи ні… Дайте мені оладок!

Дайте мені виблювати! … –  Бога ради, дайте мені пити, – … Білохалатники кинулися виконувати наказ, і за мінуту я вже хлебтав воду, я нею обпивався, і це було просто божественно, братва. … Заходь, і дай-но я тебе огляну. … Але тепер він у божевільні й тобі вже не загрожує.

Дай боже, щоб ні вам, ні діточкам вашим не лучилося такої напасті терпіти і щоб зроду не знали судящих!

Простi люди хорошого виховання, до яких належала i наша сiм'я, повсякденнi свої iнтереси вважали по скромностi не достойними божественного втручання. … Як не дає вiн менi покою, не дай йому нi на тому свiтi, на нi сьому!.. …  Далi баба почала творити про мене пiсню, виспiвуючи її, як колядку:  Та нi орача в полi-i-i, нi косарика в лузi,  Не дай бо-оже. … А Кулик завжди ходив з бандурою i спiвав не про божественне.

— Боже мій, якжеж би я не памятав! … Дай, Боже! … Віолончеля та фортепіяно — це така божественна гармонія, що вічно б слухав і не наслухався; особливо, коли вони вдвох виконують цю чарівну серенаду.

В усталених вигукових зворотах на зразок боронь боже, дай боже, боже поможи, ой боже, господи помилуй, де звертання вже мало відчувається, воно не виділяється комою.

Цей образ, казав зміївчанам зайда, намалював божевільний відлюдник, чернець Свято-Єфимівського монастиря. … – Я, Дайна Матрікс, вільна мисливиця з роду Хізерта, клянуся!" Так клялися вони усі, а учень авви Макарія намагався запам'ятати імена тих, кого не знав.