Результати пошуку слова: не знали одна одну
КОСТЕНКО Ліна – Берестечко
коли я вже вам не до шмиґи Той чи інший, це вже однаково. … Приманячилась жінка Над всею цією різнею, над блюзнірствами світу – святиня моя сливе Я кохав не одну А щасливий був тільки з нею Не чіпайте її. … Не одна й молодиця ласкава була до мене. … Вони не знали, що в моїй душі. … Що з тої мови, попри всі старання, лише одна невіжа і блукання. … Давно не знали вже таких подій.
ВОВЧОК Марко – Три долi
одна Катря не боїться нiчого: питає його, та розпитує, та суперечить, поки аж батько не покрикне: "годi!" – … Батько не питав нiчого; чи вiн здогадувавсь, чи нi – того не знали ми. … – Знали б люди… чулись би непокори на їх, а то усi шанують… Ти сам перве з ними заходив… – … А нехай-но в одну рiч вкохаються та вдадуться, –
КОСТЕНКО Ліна – МАРУСЯ ЧУРАЙ
Попідростали верби і дівчатка,- про це в суді, можливо б, і не слід,- але ж Маруся так його чекала, такі літа одна перебула! … (Вони з Леськом бували в битвах разом Лесько утне ще штуку не одну. … А в неї завжди пісенька одна: – … І сам не знаю,- щоб одну кохати, а другу в церкву до вінця вести! … Уперше в житті, за весь вік, за це літо, уперше в роду, де не знали страху, я вижити мушу, я мушу вціліти, я мушу об’їхати смерть на шляху.
ФРАНКО Iван Якович – Boa Constrictor
йому стало так якось солодко, нi одна мисль не шевелилася, тiльки вiддих правильно пiдiймав груди. … А тим менше знали i гадали вони, що тота потвора – то зовсiм не трупи давнiх рицарiв, а тота гидка, чорна, воняча ропа, котра… … не один, а тисячi, i всi вони зливалися в одно бушуюче море, в одну страшну заливу недолi, в котрiй гримiли i стугонiли якiсь змiшанi, глибокi голоси. … Однако все-таки щось немов тiснило його.
КВІТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Щира любов
Поки вона сяє, на неї на одну тільки дивишся, а до других діла нема. … Не усе однакому хліб-сіль бог дав, що пану, що усякому чоловікові? … Не однакові зірочки на небесах, не однакова і деревня по садкам. … …не проходила про неї, бо одно те, що добре знали Галочку, що не піде ні на яке худо ні за усі золотії гори, а друге те, що тогді не було моди пащековати про людей і шпигати… … Я, друже, так любив одну дівчину, аж у Харкові, що трохи з ума по ній не зійшов.
СУШИНСКИЙ Богдан – Рiка далеких мандрiв
Й ось ще одна несподiвана зустрiч… … Я навiть обурювався з приводу такої секретностi, одначе це не допомагало. … Ми не сподiвалися, що Вiчний Мисливець запитає це ось так, прямо, i не знали, як поведеться, почувши наше прохання. … Так от, глянувши на одну з брил, я раптом завмер вiд несподiванки. … Одначе цього разу я не поспiшав дати йому спокiй.