Skip to content Ти ж не хочеш сказати, що ми їдемо… – …
Сонце вже перейшло зеніт, але ще надто високо в небі, щоб сказати з певністю, куди воно хилитиметься. …
Невже ти хочеш сказати, що цей кур’єр, – …
– Ні, навіть не можу сказати, на що. …
Обидва чекали сигналу, щоб переступити поріг і кинутись у бій, що неминуче мав урвати життя одному з них, а може, й обом. …
Генрі Пойндекстер – благородний і великодушний юнак, що не мав жодного ворога в цілому Техасі! що з ним мови я не мав, бо то таке ледащо, що до вини напевне не признається, та й не хотів би я собі такого непутящого зятя. …
До пана дяка підозру я мав, але на блудному ділі не застеріг, він, сказати по правді, мирно сидів із моєю жінкою за столом, але їв, не любасився, а дяки-навчителі, не мені вам казати, народець більше голодний, як ситий, бо не живуть у родині, та й безженні… Він уявлення не мав, що це таке гардаман! …
Сіли й не знали, що сказати одне одному, з чого почати. …
Зустріла погляд сомнамбули, розгубленість посірілого від жаху жалюгідця, що, спотворюючи себе гримасами, ловить повітря, натужиться щось сказати й не може… …
Чим тобі там клопотатись, синові дипломата, що на мангових соках виростав, до п'ятнадцяти літ уявлення не мав, на якому дереві росте хліб наш насущний… Але я не можу гукати на весь пароплав те, що мушу сказати тобі наодинці. …
Тарзан розумів, що Роков не мав наміру йти так далеко; його мета була глибша – глибша і, може, навіть жахливіша, ніж грубе, холоднокровне вбивство. …
– Ви знаєте, що я не це мав на увазі. …
– Ти хочеш сказати, що не знаєш, як цю людину звати, Гейзел? …
Клейтон був у такому стані, що вже не мав власної волі. …
Лордові Тенінгтонові захотілося щось сказати Гейзел Стронг і зробити це негайно. А що кошиків поменшало, не мав спокою Святоша, та й ті служки, що возили йому лозу. …
Я вже не маю такої сили, щоб сказати йому: «Встань і ляж на вище місце», може, ти це зможеш, як старший брат, то накажи! …
Крім того… Він примовк, начебто не зважувався щось сказати. …
В ці дні мав тільки одну печальну думку, що, не відрікшись від скарбу, був би він знову безсилий – одного ворога собі напитав, а скільки ще напитав би? Це порожні слова, Марто, вони нічого не пояснюють… Це страшна брехня… вибачте, я хотів сказати, що це неправда, — …
Але щиро сказати, я певен був, що не застану вас дома. …
Спізнившись тоді на чверть години до дівчини, Славенко пояснив це затримкою в Інституті й мав досить витримки, щоб не зрадити перед Мартою того сумного її всебічного занепаду, якого вона в його уяві зазнала. 