Skip to content Він підійшов до неї, побачив, як її плечі поривчато кидались, хотів щось сказати, та не міг.- Вона плаче… плаче, – …
Вона тільки що розкрила рот, щоб сказати щось, як недалеко від їх почулося: – …
А широко була задумана хата: високі рублені стіни, непомірне великі вікна казали про те, хвалилися, що хазяїн їх мав думку вибудуватись на славу. Замiсть сказати, що був лук iз цапового рога, мав 32 п’ядi вiд кiнця до кiнця, був точений, гладкий i окований золотими обручками, поет в рядi пишних образiв, хоч i немногими словами, показує нам, як стрiлець чатує на цапа, як убиває його, мiряє його роги, як майстер точить, гладить i оковує лук. Так думав Герман i сильно в то вiрив i був би непомалу зачудувався, якби хто був посмiв йому сказати, що нема пана над совiсть, нема сили, котра б могла їй розказати. …
Говорив ми, що пiде до Дрогобича, а вiдтам до Тустанович, щоби доразу сторгувати той нещасливий грунт, потому ще десь мав пiти. …
Що мало бути змiстом нового життя, який мав бути його напрям, того Герман не знав, над тим не мiг застановитися. та хоч наш пан сотник, Микита Уласович, і не мав дев’ятої клепки, та ще таки стільки глузду стало, щоб розібрати, що коли, каже, не піп, то й не микайся в ризи. …
Як сказала йому се бабуся, так він з радощів аж задрижав та щось хотів сказати, та й не зміг; а тільки вивалив очі та, силкуючись, ледве-ледве промовив: – Я подумав, що тогочасна молодь розвивається надзвичайно швидко, принаймні фізично, і потім я не раз переконувався, що мав рацію. …
Не можу сказати, що робив я тої ночі під ясним місячним світлом. …
Я не мав напохваті утопічних романів, що ними міг би керуватися. …
Щось тут було знайоме, але що саме, я ще не міг сказати. …
Що ж до мене, то я не мав про це власної думки. …
Було ясно – сталося щось незвичайне, але що саме, сказати я не міг. 