Ольга Кобилянська – Через кладку

Одна молода залюблена дівчина, вічно розмріяна, неначе кам’яніла з якоїсь розкоші коло тих рож, що цвіли в червні… Дивилася поважними очима на них, упоювалася їх запахом і, усміхаючись, несвідомо говорила сама собі: — Хотів биі Але вони обоє несвідомо любов’ю своєю зв’язалися проти мене.

Ольга Кобилянська – Земля

Єство самого ліпшого і тоншого лежало в тім, що зайняло його некультурну, але в основі чисту й добру душу, і його впливові піддавався несвідомо. Його око огорнуло ще раз цілу просторінь, що розкинулася перед його зором, і прощався несвідомо з нею. Бажав сього свідомо й несвідомо, лише жив і дихав тим… Ішов іще полем до бурдея.

Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»

спішиться він об’яснити голосом, що несвідомо старається з’єднати собі її ласку. До глибини вражений несвідомою певністю її істоти, вдасть якої він лиш відчуває і з якою не може упоратися, уступає їй нараз з дороги і сходить враз з нею з гори до стежки. Найбільше боліла його майже несвідомо її покора перед ним.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Роксолана

Діяв несвідомо, сам до часу не відаючи, що творить, лиш тепер збагнув і зрадів невимовне, і закортіло розповісти султанові, який дивний дарунок приготував для нього, але вчасно стримався. Несвідомо обрала своїм захистом ясний сміх, запримітивши, що цим дивує усіх довкола і мовби прихиляє до себе найпохмуріші серця.

Германа Гессе – Гра в бісер

Спершу та прикрість була невелика: щось муляло його, тривожило, породжувало якесь дивне почуття – щось середнє між палким потягом до чогось несвідомого й муками нечистого сумління. Справді великі люди, яких ми знаємо з історії, всі або знали медитацію, або несвідомо знаходили той шлях, куди вона веде.

ЛЕМ Станіслав – Кіберіада

Цей винахід створений несвідомо і він діє доти, доки винахідники розпізнають його до кінця. Таке невідання, закон несвідомого здоров’я еволюція встановила з обрахунку, який не передбачав, що господар тіла зможе в нього втручатись і допомагати йому в скруті. Сам не знаю, може, чистоти, яку я досі несвідомо приписував таємниці.

АДАМОВ Григорий Борисович – Таємниця двох океанів

Судно зрідка ледве гойдалося, і мозок несвідомо відмічав: щось велике пронеслося попереду. Цой несвідомо стиснув руку комісара й мигцем глянув на нього. Майже несвідомо, забувши про Скворешню, капітан монотонно повторював: –