Результати пошуку слова: ну але

…нулями місцевий на/в а́леф-нулі, а́леф-нулю на/в а́леф-нулях кличний а́леф-нулю* а́леф-нулі*

Під причілковою стіною – біле дівоче ліжко з горою подушок і на стіні фотографія дівчини, зовсім не схожої на Зіну, але плаття в тієї таке саме, як у Зіни, і комсомольський значок на білому платті такий самий. Острів давно б затонув під тягарем солі, висотаної вітрами з океану, але рятують його птахи.

І ти нікуди не підеш, знову надягнеш спецівку, і знову станеш поряд з Євгеном (або Євген поряд з тобою, якщо це він хотів дати драла), і битимешся з неподатливістю заліза до цілковитого осточортіння, проникатимешся дедалі більшою недовірою до закону діалектики, який так твердо обіцяє перехід кількості в якість.

–  По суті: я заїжджаю з Дарниці на сади… ну, на центральну алею, а він мені назустріч – звідти, на Дарницю. Тож маршрут один: від метро по Луначарського до клумби, а там лівий поворот, понад затокою і на центральну алею. Сполоснув рану, але не помітив, що крихітна краплинка крові заховалась у шпаринку між раковиною і стінкою.

–  Ну, але оден бiльше бiдує, другий менше. – Ну, але як же, побратиме Матiю, можем ми нинi ту балакати своє? Я очi свої проплакала, ну, але тепер, як ти приїхав, по тiлькiм часi… – Виджу я, що дiвчина до нього липне, розпитую, розвiдую про Йвана, говорять: "Що ж, бiдний, ну, але хлопець чесний, робучий, розумний".

Далі я показав на її сорочину, але вона була настільки витерта, шо видно було тільки «ОФІЦІЙНА ПСИНА». « «Ну, але ж я знаю, що в нього й раніше були діти, то чому я не можу цього припустити?» – «Ну, але ж ви його врятували», – «Так, плюнув, але далі генерал наказав, щоб він ще й став на неї». – Він тягнув її на бічну алею.

Панчішка, як завжди, потираючи руки, приступив до розкорковування пляшок, але одразу ж отримав незначну, але суттєву вказівку: – Коли він прийшов у «Фіндіпош», то ще мав дружину, але вона щезла так само несподівано, як і вийшла за нього заміж. – Вона вийшла у коридор, плюнула в урну, але не влучила.

Деякі мовчать, і в їхніх очах, непорушне устромлених у блакитну далечінь, тепла, сумна задума. — Ну, знаєте, Панасе Павловичу, я не мав вас за дуже сильну людину, але тепер, простіть мені, мені сором за вас. Я оповідаю йому казки, з яких він особливо любить одну: про маленьку, любу дівчинку "Білу Шапочку".

Правда, Іван відчував деяку провину, але не настільки, щоб робити щось на шкоду своїм інтересам. — Я їм життя не верну, але я забезпечу їх родини. Але минули ті часи, коли Довбуш міг приказувати й його слово було закон. XXII Олекса повернув на Ясінь, а Павло ніби на Ямну, але скоро скрутив у праву руку й подався на Путилів.

Не лише в Золотому Лісі Лоріену, але й вдома інколи нам доводиться вибирати… – Гандальф поїде на чолі загону, але мій Сокіл не відмовиться нести тебе, аби ти не заперечував. Горлум не спокусився на них під час сну, але кудись подівся. Він за цілу ніч не стулив повік і на хвилину, але стомленим не здавався.